Home

Article Search

The Volhynian (late Middle Miocene) marine fishes and mammals as proxies for the onset of the Eastern Paratethys re-colonisation by vertebrate fauna

Pavel Gol’din, Bogdan Stelian Haiduc, Oleksandr Kovalchuk, Marcin Górka, Pavlo Otryazhyi, Mihai Brânzilă, Elena Ionela Păun, Zoltán Barkaszi, Paul Ţibuleac, and Bogdan Gabriel Răţoi

Plain Language Abstract

The late Middle Miocene was the time of major physical and biogeographical transformations of marine environments in the south of Eastern Europe. The newly discovered and the re-examined material mostly come from the Fore-Carpathian Basin (Podolian Platform), from the Romanian localities of the Eastern Carpathian Foreland (Moldavian Platform) and also from the Kuban Basin. The new records of the Volhynian fish fauna from Romania and Ukraine include five taxa (Sarmatella doljeana, Clupeinae indet., Sparus brusinai, Bothus parvulus, and Scombroidei indet.) belonging to four families. The Volhynian marine mammals of the region were represented by cetaceans (at least five taxa of toothed and two baleen whales of the families Kentriodontidae, Platanistidae, and Cetotheriidae) as well as true seals (Phocinae indet.1 and Phocinae indet. 2). The faunal assemblage described is typical for a marine environment. The increasing fragmentation of the Paratethyan basins at the end of the Middle Miocene led to the development of endemic marine fish and mammal faunas of Central Paratethyan origin in the Eastern Paratethys.

Resumen en Español

In progress

Traducción: Francesco Gascó (Grupo de Biología Evolutiva, UNED y Sociedad Española de Paleontología) or Diana Elizabeth Fernández

Résumé en Français

In progress

Translator: Antoine Souron

Deutsche Zusammenfassung

Meeresfische und -säugetiere aus dem Wolhynium (spätes mittleres Miozän) als Stellvertreter für den Beginn der Wiederbesiedlung der östlichen Paratethys durch Wirbeltierfaunen

Das späte mittlere Miozän Südosteuropas war die Zeit der großen und flächendeckenden physischen und biogeographischen Transformationen mariner Umgebungen mit Massenaussterben und Faunenaustausch. Wir untersuchten neues Material von Meeresfischen und -säugetieren, überprüften erneut frühere Funde und analysierten bereits veröffentlichte Daten über die marine Wirbeltierfauna, die entlang der westlichen und nördlichen Ränder der östlichen Paratethys lebte. Das untersuchte Material repräsentiert Meeresfische, die mindestens vier Familien angehören (Clupeidae, Sparidae, Bothidae und Scombridae), inklusive Sarmatella doljeana, Sparus brusinai, Bothus parvulus und unbestimmte Scombroiden; Hundsrobben der Nordhalbkugel (Phocinae), der früheste Seehundnachweis aus dieser Gegend; kleine Zahnwale der Familie Kentriodontidae, inklusive Kentriodon fuchsii, dessen Vorkommen im Wolhynium hier bestätigt wird, und zwei weitere Zwergformen; ein bizarrer Zahnwal Pachyacanthus, der erste Nachweis in dem Gebiet zwischen dem Wiener Becken und Zentralasien; Bartenwale, darunter ein unbestimmter Vertreter der Familie Cetotheriidae und "Archaeocetus fockii". Das bisher gefundene Material weist auf eine geringe taxonomische Vielfalt hin und auf biogeographische Verbindungen sowohl zur synchronen sarmatischen Fauna der zentralen Paratethys als auch zur späteren bessarabischen Ostparatethys-Fauna. Die taxonomische Zusammensetzung der Faunengemeinschaft und ihre biogeographischen Verbindungen deuten darauf hin, dass sie zentralparatethischen Ursprungs ist mit einer allgemeinen und allmählichen West-Ost Ausbreitungsrichtung, von der zentralen Paratethys durch das Vorkarpatenbecken und weiter nach Osten. Die taxonomische Zusammensetzung der beschriebenen Fisch- und Säugetierfaunen aus dem Wolhynium unterstützt die Idee einer Faunenverbindung und -transition zwischen zentraler und östlicher Paratethys.

Schlüsselwörter: Paratethys; Miozän; Fische; Robben; Wale; Ausbreitung

Translator: Eva Gebauer

Arabic

Translator: Ashraf M.T. Elewa

Polski

Morskie ryby i ssaki z Volchynianu (późny środkowy miocen) jako wskaźniki rozpoczęcia ponownej kolonizacji wschodniej Paratetydy przez kręgowce

Późny środkowy miocen Europy Południowo-Wschodniej był okresem dużych fizycznych i biogeograficznych przekształceń środowisk morskich, obejmujących całe baseny, z masowym wymieraniem i wymianą fauny. Przeanalizowaliśmy nowy materiał obejmujący morskie ryby i ssaki, ponownie przeanalizowaliśmy wcześniejsze znaleziska oraz opublikowane wcześniej dane na temat zespołów kręgowców morskich, które żyły wzdłuż zachodnich i północnych krawędzi wschodniej części Paratetydy. Badane materiały obejmują ryby morskie, należące do przynajmniej czterech rodzin (Clupeidae, Sparidae, Bothidae i Scombridae), w tym Sarmatella doljeana, Sparus brusinai, Bothus parvulus i nieokreślone skombroidy; Phocinae, najwcześniejszy zapis fokowatych na tym obszarze; małe zębowce z rodziny Kentriodontidae, w tym Kentriodon fuchsii, którego występowanie w Volchynianie zostało tu potwierdzone, oraz dwie inne formy karłowate; dziwacznego zębowca Pachyacanthus, którego pierwsze występowanie odnotowano na obszarze między Kotliną Wiedeńską a Azją Środkową; fiszbinowce, w tym nieokreślonego przedstawiciela rodziny Cetotheriidae i „Archaeocetus fockii”. Materiał znaleziony do tej pory wskazuje na niską różnorodność taksonomiczną i powiązania biogeograficzne zarówno z występującą w tym samym czasie fauną sarmacką środkowej Paratetydy, jak i z późniejszą besarabską fauną wschodniej Paratetydy. Taksonomiczny skład zespołu fauny i jego powiązania biogeograficzne wskazują, że pochodzi on ze środkowej Paratetydy i wykazuje stopniową dyspersję w ogólnym kierunku z zachodu na wschód, od środkowej Paratetydy przez basen przedkarpacki i dalej na wschód. Skład taksonomiczny opisywanych zbiorowisk ryb i ssaków z Volchynianu potwierdza hipotezę o powiązaniach fauny i przejściu między środkową i wschodnią Paratetydą.

Słowa kluczowe: Paratethys; Miocen; ryby; foki; walenie; dyspersja

Translator:  Krzysztof Stefaniak

Russian

Морские рыбы и млекопитающие из волынских отложений (конец среднего миоцена) как доказательство повторной колонизации Восточного Паратетиса фауной позвоночных

Конец среднего миоцена ознаменовался масштабной физической и биогеографической трансформацией морских бассейнов, существовавших в то время на территории юга Восточной Европы, а также массовым вымиранием и замещением фауны. Мы исследовали новый материал, включающий ископаемые остатки морских рыб и млекопитающих, а также пересмотрели более ранние находки и проанализировали ранее опубликованные данные о сообществе морских позвоночных, живших вдоль западных и северных окраин Восточного Паратетиса. Исследованные материалы представляют собой части скелета и чешую морских рыб, принадлежащих как минимум к четырем семействам (Clupeidae, Sparidae, Bothidae и Scombridae), включая Sarmatella doljeana, Sparus brusinai, Bothus parvulus и ближе неопределимых скумбриевых. Также обнаружены и описаны остатки настоящих тюленей (Phocinae), что является самой ранней находкой представителей этой группы в регионе; зубатых китов семейства Kentriodontidae, включая Kentriodon fuchsii и две другие карликовые формы; причудливый зубатый кит Pachyacanthus (первая находка на территории между Венским бассейном и Центральной Азией); усатых китов, включая неопределенного представителя семейства Cetotheriidae, и “Archaeocetus fockii”. Обработанный материал свидетельствует о низком таксономическом разнообразии и наличии биогеографических связей как с синхронной сарматской фауной Центрального Паратетиса, так и с поздней бессарабской фауной Восточного Паратетиса. Таксономический состав сообщества и его биогеографические связи указывают на то, что он имеет центрально-паратетическое происхождение и демонстрирует общее направление распространения фауны с запада на восток. Таксономический состав рыб и млекопитающих из волынских отложений подтверждает идею о наличии фаунистической связи между Центральным и Восточным Паратетисом.

Ключевые слова: Паратетис; миоцен; рыбы; тюлени; китообразные; распространение

Translator: Oleksandr Kovalchuk

Ukrainian

Морські риби і ссавці з волинських відкладів (кінець середнього міоцену) як доказ повторної колонізації Східного Паратетісу фауною хребетних

Кінець середнього міоцену ознаменувався масштабною фізичною і біогеографічною трансформацією морських басейнів, що існували в той час на території півдня Східної Європи, а також масовим вимиранням і заміщенням фауни. Ми досліджували новий матеріал, що включає викопні рештки морських риб і ссавців, а також переглянули більш ранні знахідки і проаналізували раніше опубліковані дані про угруповання морських хребетних, котрі жили уздовж західних і північних околиць Східного Паратетісу. Досліджені матеріали являють собою частини скелета і луску морських риб, що належать принаймні до чотирьох родин (Clupeidae, Sparidae, Bothidae і Scombridae), включаючи Sarmatella doljeana, Sparus brusinai, Bothus parvulus і ближче невизначених скумбрієвих. Також виявлені й описані рештки справжніх тюленів (Phocinae), що є найбільш ранньою знахідкою представників цієї групи в регіоні; зубатих китів родини Kentriodontidae, включаючи Kentriodon fuchsii і дві інші карликові форми; химерний зубатий кит Pachyacanthus (перша знахідка на території між Віденським басейном і Центральною Азією); вусатих китів, включаючи невизначеного представника родини Cetotheriidae, і “Archaeocetus fockii”. Оброблений матеріал свідчить про низьке таксономічне різноманіття і наявність біогеографічних зв’язків як із синхронною сарматською фауною Центрального Паратетісу, так і з пізньою бесарабською фауною Східного Паратетісу. Таксономічний склад угруповання і його біогеографічні зв’язки вказують на те, що воно має центрально-паратетисне походження і демонструє загальний напрямок поширення фауни із заходу на схід. Таксономічний склад риб і ссавців із волинських відкладів підтверджує ідею про наявність фауністичного зв’язку між Центральним і Східним Паратетісом.

Ключові слова: Паратетіс; міоцен; риби; тюлені; китоподібні; розповсюдження

Translator: Oleksandr Kovalchuk

logo smallPalaeontologia Electronica
Webmaster
1998–2020
23 years of electronic palaeontology

PE is archived by CLOCKSS and LOCKSS programs.