A redescription of the three longest-known species of the acanthodian Cheiracanthus from the Middle Devonian of Scotland
Plain Language Abstract
Acanthodians are currently viewed as a grade of stem chondrichthyans. Three species of the acanthodiform acanthodian Cheiracanthus have been known since the nineteenth century. The species are differentiated by their scale ornament, body shape, and relative robustness of skeletal elements. The species have different stratigraphic and geographic distributions. Our investigations show the morphological and histological structure of the endoskeletal tissues as well as the dermal elements, in particular the fin spines and scales.
Resumen en Español
Una re-descripción de las tres especies más conocidas del acantodiano Cheiracanthus del Devónico Medio de Escocia
Los acantodimorfos cheiracántidos estaban ampliamente distribuidos durante el Devónico Medio, generalmente siendo los acantodianos más abundantes en las asociaciones macro- y microfaunísticas de vertebrados del norte de Europa. Tres especies de cheiracántidos, Cheiracanthus murchisoni, C. grandispinus y C. latus, se conocen del Devónico Medio (Eifeliano-Givetiano) del norte de Escocia desde el siglo XIX. Aquí revisamos la anatomía de estas tres especies y mostramos que las características distintivas principales para las tres especies son la ornamentación de las escamas, la forma general del cuerpo y la robustez relativa de sus escapulocoracoides y espinas de aletas. También muestran diferentes distribuciones estratigráficas y geográficas en la cuenca Orcadiana. Las tres especies aparecen en la base de la zona bioestratigráfica de placodermos Coccosteus cuspidatus + Pterichthyodes milleri; C. latus desaparece hacia el límite superior de esta zona, C. murchisoni se extiende hacia la base de la zona suprayacente de Dickosteus threiplandi, y C. grandispinus alcanza la mitad de esta zona. Algunos taxones cheiracántidos basados en escamas aisladas provenientes de países bálticos, Bielorrusia y Rusia, son considerados sinónimos junior de las especies escocesas. Los nuevos datos que proveemos deberían ser resultar útiles para elucidar la posición taxonómica de los cheiracántidos.
Palabras clave: Cheiracanthus; Cuenca Orcadiana; histología; biostratigrafía; Orkney; Moray Firth; Caithness
Traducción: Diana Elizabeth Fernández
Résumé en Français
Une redescription des trois espèces connues depuis le plus longtemps de l’acanthodien Cheiracanthus dans le Dévonien moyen d’Écosse
Les acanthodiformes cheiracanthidés étaient géographiquement répandus au Dévonien moyen et étaient souvent les acanthodiens les plus abondants des assemblages de macro- et micro-faunes dans le nord de l’Europe. Trois espèces de cheiracanthidés, Cheiracanthus murchisoni, C. grandispinus, et C. latus, sont connues depuis le dix-neuvième siècle dans le Dévonien moyen (Eifélien–Givétien) du nord de l’Écosse. Dans cet article, nous révisons l’anatomie de ces espèces et montrons que les principales caractéristiques qui distinguent les trois espèces sont l’ornementation des écailles, la forme générale du corps, et la robustesse relative de leur scapulocoracoïde et des épines de leurs nageoires. Ces espèces montrent également différentes distributions stratigraphiques et géographiques dans le Bassin orcadien. Ces trois espèces appartiennent toutes à la base de la zone biostratigraphique à placodermes Coccosteus cuspidatus + Pterichthyodes milleri ; C. latus disparait vers la limite supérieure de cette zone, C. murchisoni s’étend dans la base de la zone sus-jacente à Dickosteus threiplandi, et C. grandispinus atteint le milieu de cette zone. Certains taxons de cheiracanthidés basés sur des écailles isolées et provenant des pays baltes, de Biélorussie, et de Russie sont considérés comme des synonymes juniors des espèces écossaises. Les nouvelles données que nous fournissons devraient s’avérer utiles pour mieux déchiffrer la position taxinomique des cheiracanthidés.
Mots-clés : Cheiracanthus ; Bassin orcadien ; histologie ; biostratigraphie ; les Orcades ; Moray Firth ; Caithness
Translator: Antoine Souron
Deutsche Zusammenfassung
Neu-Beschreibung der drei am längsten bekannten Arten des acanthodiren Cheiracanthus aus dem mittleren Devon von Schottland
Die cheiracanthiden Acanthodiformen waren während des mittleren Devon weit verbreitet und sind oft die häufigsten Acanthodier in den Makro- und Mikrofaunen nordeuropäischer Wirbeltiere Assemblagen. Drei Arten von Cheiracanthiden, Cheiracanthus murchisoni, C. grandispinus und C. latus, sind seit dem mittleren Devon (Eifel–Givet) von Nordschottland seit dem 19. Jahrhundert bekannt. Hier überprüfen wir die Anatomie dieser Arten und zeigen, dass die Hauptunterscheidungsmerkmale für die drei Arten die Schuppenornamentierung, die allgemeine Körperform und die relative Robustheit ihrer Scapulocoracoide und Flossenstrahlen sind. Sie zeigen auch eine unterschiedliche stratigrafische und geografische Verbreitung im Orcadischen Becken. Alle drei Arten erscheinen an der Basis der Coccosteus cuspidatus + Pterichthyodes milleri Placodermen Biostratigrafischen Zone. C. latus verschwindet an der oberen Grenze dieser Zone, C. murchisoni reicht an die Basis der darüber liegenden Dickosteus threiplandi Zone hinein und C. grandispinus reicht bis zur Mitte dieser Zone. Einige cheiracanthide Taxa aus den baltischen Staaten, Weissrussland und Russland von denen isolierte Schuppen vorliegen, werden als Juniorsynonyme der schottischen Arten angesehen. Die neuen Daten, die wir zur Verfügung stellen, sollten sich als hilfreich für die weitere Klärung der taxonomischen Position von Cheiracanthiden erweisen.
Schlüsselwörter: Cheiracanthus; Orcadisches Becken; Histologie; Biostratigrafie; Orkney; Moray Firth; Caithness
Translator: Eva Gebauer
Arabic
Translator: Ashraf M.T. Elewa
Polski
Redeskrypcja trzech najdłużej znanych gatunków akantoda Cheiracanthus ze środkowego dewonu Szkocji
Akantody Cheiracanthidae były szeroko rozpowszechnione w środkowym dewonie, często będąc najliczniejszymi akantodami w makro- i mikrofaunistycznych zespołach kręgowców z północnej Europy. Trzy gatunki Cheiracanthidae, Cheiracanthus murchisoni, C. grandispinus i C. latus, są znane z środkowego dewonu (Eifelian-Givetian) północnej Szkocji od dziewiętnastego wieku. W pracy porównujemy anatomię tych gatunków i wykazujemy, że ich głównymi cechami wyróżniającymi są ornamentacja łusek, ogólny kształt ciała i względna wytrzymałość ich kości łopatkowo-kruczych i kolców płetw. Wykazują także różne rozkłady stratygraficzne i geograficzne w basenie Orkadów. Wszystkie trzy gatunki występują u podstawy strefy biostratygraficznej plakodermów Coccosteus cuspidatus + Pterichthyodes milleri; C. latus zanika w górnej granicy tej strefy, C. murchisoni występuje się u podstawy leżącej powyżej strefy Dickosteus threiplandi, a C. grandispinus sięga do połowy tej strefy. Niektóre taksony Cheiracanthidae oznaczone na podstawie izolowanych łusek z krajów bałtyckich, Białorusi i Rosji, są uważane za młodsze synonimy gatunków szkockich. Dostarczone przez nas nowe dane powinny okazać się pomocne w dalszym wyjaśnianiu pozycji taksonomicznej Cheiracanthidae.
Słowa kluczowe: Cheiracanthus; Basen Orkadyjski; histologia; biostratygrafia; Orkney; Moray Firth; Caithness
Translator: Krzysztof Stefaniak
Russian
Переописание трех видов акантод рода Cheiracanthus из среднего девона Шотландии
Хейракантидные акантоды были широко распространены в течение среднего девона, часто являясь наиболее многочисленными представителями этой группы в макро- и микрофаунистических сообществах Северной Европы. Три вида хейракантид, Cheiracanthus murchisoni, C. grandispinus и C. latus, известны по ископаемым остаткам из среднего девона севера Шотландии с девятнадцатого века. В статье рассмотрена анатомия этих видов и показано, что их основными отличительными чертами являются орнаментация чешуи, форма тела и относительная массивность их скапулокоракоидов и лучей плавников. Эти виды также приурочены к различным стратиграфическим уровням и встречаются в разных частях Оркадского бассейна. Все три вида появляются в начале биостратиграфической зоны Coccosteus cuspidatus + Pterichthyodes milleri; C. latus исчезает в верхах этой зоны, C. murchisoni доживает до начала следующей зоны Dickosteus threiplandi, а C. grandispinus достигает середины этой зоны. Некоторые таксоны хейракантидов, описанные по изолированных чешуйным пластинкам из стран Балтии, Беларуси и России, считаются младшими синонимами шотландских видов. Новые данные, которые мы предоставляем, должны помочь в дальнейшем выяснить таксономическое положение хейракантид.
Ключевые слова: Cheiracanthus; Оркадский бассейн; гистология; биостратиграфия; Orkney; Moray Firth; Caithness.
Translator: Oleksandr Kovalchuk
Ukrainian
Повторний опис трьох видів акантод роду Cheiracanthus із середнього девону Шотландії
Хейракантидні акантоди були широко розповсюджені протягом середнього девону, інколи будучи найбільш численними представниками цієї групи у макро- та мікрофауністичних угрупованнях Північної Європи. Три види хейракантид, Cheiracanthus murchisoni, C. grandispinus та C. latus, були відомі із середнього девону північної Шотландії з XIX століття. У статті розглянуто анатомію цих видів і показано, що їхніми основними відмінними рисами є орнаментація луски, форма тіла і відносна масивність скапулокоракоїдів та променів плавців. Ці види також приурочені до різних стратиграфічних рівнів і зустрічаються у різних частинах Оркадського басейну. Усі три види з’являються на початку біостратиграфічної зони Coccosteus cuspidatus + Pterichthyodes milleri; C. latus зникає у верхах цієї зони, C. murchisoni доживає до початку наступної зони Dickosteus threiplandi, а C. grandispinus сягає середини цієї зони. Окремі таксони у межах хейракантид, описані на підставі знаходження ізольованих лусок на території країн Балтії, Білорусі та Росії, вважаються молодшими синонімами шотландських видів. Наведені нами нові дані повинні стати у нагоді для з’ясування таксономічного положення хейракантид.
Ключові слова: Cheiracanthus; Оркадський басейн; гістологія; біостратиграфія; Orkney; Moray Firth; Caithness.
Translator: Oleksandr Kovalchuk
