Early Pliocene Deer from the Gray Fossil Site, Appalachian Highlands, Tennessee, USA
Plain Language Abstract
The Gray Fossil Site of northeastern Tennessee is well-known for its rich record of ancient plant and animal life from the Pliocene (about 5 million years ago). The site is particularly well known for fossil tapirs and rhinos, which are by far the most common large mammals recovered there. Unlike the abundant tapirs and rhinos, other ungulates noted from the site so far only include rare fossils of peccaries and camelids. This study describes the first records of deer from the Gray Fossil Site, which include part of a juvenile skull, an upper molar, and a variety of limb bones. Those fossils are compared to a broad sample of modern and fossil deer, based on anatomical characteristics and measurements. The fossils are described as the early deer Eocoileus gentryorum, which was previously only known from the Pliocene of Florida. These early deer are generally smaller than modern and fossil deer from North and Central America, with the exception of Key deer from Florida and several species of brocket deer from Mexico and Central America. Dated to 4.9-4.5 million years old, the Gray Fossil Site deer are among the earliest records of the deer family in North America and along with similar age records from Washington and Florida indicate deer dispersed rapidly across the continent after their arrival. The similarity of these early deer to the modern White-tailed deer of Tennessee suggests deer have filled a similar role in the forests of the Appalachian region for nearly 5 million years, persisting through dramatic changes in climate and habitats through time.
Arabic
in progress
Translator: Ahmed Awad Abdelhady. Geology Department, Minia University, Egypt
Chinese
In progress
Translator: Yanzhe Fu. Nanjing Institute of Geology and Palaeontology, Chinese Academy of Sciences
Deutsche Zusammenfassung
Hirsche aus dem frühen Pliozän der Gray Fossil Site, Appalachen, Tennessee, USA
Die frühpliozäne Gray Fossil Site (GFS) im Nordosten von Tennessee ist bekannt für ihre vielfältige und reichhaltige Fauna und Flora. Unpaarhufer, darunter Tapire und Nashörner, sind die bei weitem häufigsten großen Säugetiere aus diesem Fundort. Die einzigen bisher aus der GFS bekannten Paarhufer sind die seltenen Überreste mehrerer Pekari-Arten und einiger Kameliden. In diesem Beitrag werden die ersten Überreste von Hirschen aus der Fundstelle beschrieben, darunter ein partieller juveniler Oberkiefer, ein isolierter Backenzahn und postkraniale Elemente wie Humerus, Tibiae, Astragalus, Calcaneum und Phalangen. Es wurden Vergleiche mit einer Vielzahl moderner und fossiler Cerviden angestellt, wobei sowohl qualitative Vergleiche als auch quantitative Analysen auf der Grundlage von Messungen Oberkieferbezahnung und postkranialer Elemente durchgeführt wurden. Die Stücke der GFS-Hirsche ähneln sowohl morphologisch als auch in der Größe zeitgleichen Nachweisen der monotypischen Gattung Eocoileus (E. gentryorum) aus dem frühen Pliozän Floridas. Dies unterstützt die taxonomische Einordnung zu dieser Art. Eocoileus aus dem frühen Pliozän von Tennessee und Florida ist im Allgemeinen kleiner als die hier untersuchten lebenden und fossilen Cerviden Nord- und Mittelamerikas, mit Ausnahme des Key-Hirsches (Odocoileus virginianus clavium), des Yucatan-Braunwedelhirsches (O. pandora) und des mittelamerikanischen Rotwedelhirsches (Mazama temama). Mit einer Datierung von 4,9 bis 4,5 Millionen Jahren zählen die GFS-Hirsche zu den frühesten Nachweisen ihrer Familie in Nordamerika. In Verbindung mit vergleichbaren Vorkommen aus Florida und Washington lassen sie die Vermutung zu, dass sich die Hirsche im jüngsten Miozän oder frühen Pliozän rasch über den Kontinent ausbreiteten. Die allgemeine Ähnlichkeit der Eocoileus-Exemplare mit modernen Hirschen (Odocoileus spp.) deutet darauf hin, dass sie ähnliche Nischen besetzten und als vielseitige Blatt-und Zweigfresser ein breites Spektrum an Lebensräumen besiedelten. Die Nachweise der GFS-Hirsche deuten darauf hin, dass sie in den Wäldern der Appalachen seit fast 5 Millionen Jahren eine ähnliche Rolle gespielt haben und im Laufe der Zeit dramatische Klima-und Biotaveränderungen überstanden haben.
Schlüsselwörter: Cervidae; Eocoileus; Wiederkäuer
Translator: Eva Gebauer
Resumen en Español
Ciervos del Plioceno temprano del yacimiento de Gray, Tierras Altas Apalaches, Tennessee, EE. UU.
El yacimiento de Gray (Gray Fossil Site, GFS), de edad Plioceno temprano y situado en el noreste de Tennessee, es conocido por su fauna y flora diversa y abundante. Los perisodáctilos, incluidos tapires y rinocerontes, son con diferencia los mamíferos grandes más comunes del yacimiento. Hasta ahora, los únicos artiodáctilos identificados en GFS eran restos poco frecuentes de varias especies de pecaríes y algunos especímenes de camélidos. En este artículo se describen los primeros restos de ciervos hallados en el yacimiento, que incluyen una maxila parcial de un individuo juvenil, un molar aislado y elementos postcraneales como un húmero, tibias, astrágalo, calcáneo y falanges. Se realizaron comparaciones con una amplia gama de cérvidos actuales y fósiles, empleando tanto comparaciones cualitativas como análisis cuantitativos basados en mediciones de la dentición superior y de los elementos postcraneales. Los ejemplares de cérvidos del GFS son notablemente similares, tanto en morfología como en tamaño, a los registros contemporáneos del género monoespecífico Eocoileus (E. gentryorum) del Plioceno temprano de Florida, lo que respalda su asignación taxonómica a esa especie. Eocoileus del Plioceno temprano de Tennessee y Florida es, en general, más pequeño que los cérvidos actuales y fósiles de América del Norte y Central estudiados aquí, con la excepción del ciervo de los Cayos (Odocoileus virginianus clavium), el temazate de Yucatán (O. pandora) y el temazate rojo centroamericano (Mazama temama). Datados entre 4,9 y 4,5 millones de años, los ciervos del GFS se encuentran entre los registros más antiguos de la familia en América del Norte y, junto con registros de edad similar en Florida y Washington, indican que los ciervos se dispersaron rápidamente por el continente a finales del Mioceno o comienzos del Plioceno. La similitud general de los ejemplares de Eocoileus con los ciervos actuales (Odocoileus spp.) sugiere que ocuparon nichos similares, actuando como ramoneadores versátiles bien adaptados a una amplia gama de hábitats. Los registros de ciervos del GFS indican que estos han desempeñado un papel similar en los bosques de la región de los Apalaches durante casi cinco millones de años, persistiendo a través de cambios drásticos en el clima y la biota a lo largo del tiempo.
Palabras clave: Cervidae; Eocoileus; rumiante
Traducción: Francisco Gascó Lluna. Grupo de Biología Evolutiva, UNED y Sociedad Española de Paleontología, Madrid, Spain
Résumé en Français
In progress
Translator: Denis Audo. Centre de Recherche en Paléontologie - Sorbonne Université
Greek
Τα άνω πλειοκαινικά ελάφια από το Gray Fossil Site, Appalachian Highlands, Tennessee, Η.Π.Α.
Η Πρώιμη Πλειοκαινική θέση Gray Fossil Site (GFS) στη βορειοανατολική Τενεσί είναι γνωστή για την ποικιλόμορφη και πλούσια πανίδα και χλωρίδα της. Τα περισσοδάκτυλα, συμπεριλαμβανομένων των ταπίρων και των ρινόκερων, αποτελούν μακράν τα πιο κοινά μεγάλα θηλαστικά στη θέση. Τα μόνα αρτιοδάκτυλα που έχουν καταγραφεί μέχρι στιγμής από το GFS είναι σπάνια απολιθωμένα λείψανα από διάφορα είδη πεκκαριών και μερικά δείγματα καμηλίδων. Το παρόν άρθρο περιγράφει τα πρώτα λείψανα ελαφιού από τη θέση, τα οποία περιλαμβάνουν μερικό άνω γνάθο νεαρού ατόμου, έναν απομονωμένο γομφίο, καθώς και μετακρανιακά στοιχεία όπως βραχιόνιο, κνήμες, αστράγαλο, πτέρνα και φάλαγγες. Έγιναν συγκρίσεις με ένα ευρύ φάσμα σύγχρονων και απολιθωμένων κερασφόρων, χρησιμοποιώντας τόσο ποιοτικές συγκρίσεις όσο και ποσοτικές αναλύσεις βασισμένες σε μετρήσεις από την άνω οδοντοστοιχία και τα μετακρανιακά στοιχεία. Τα δείγματα κερασφόρων του GFS παρουσιάζουν αξιοσημείωτη ομοιότητα, τόσο στη μορφολογία όσο και στο μέγεθος, με σύγχρονες καταγραφές του μονοτυπικού γένους Eocoileus (E. gentryorum) από την Πρώιμη Πλειόκαινο της Φλόριντα, γεγονός που στηρίζει τον ταξινομικό χαρακτηρισμό τους σε αυτό το είδος εδώ. Τα Eocoileus της Πρώιμης Πλειοκαίνου του Τενεσί και της Φλόριντα είναι γενικά μικρότερα από τα σημερινά και απολιθωμένα κερασφόρα της Βόρειας και Κεντρικής Αμερικής που μελετήθηκαν εδώ, με εξαίρεση το ελάφι των Κις ( Odocoileus virginianus clavium ), το καστανό μπροκέτ ελάφι της Γιουκατάν (O. pandora) και το κόκκινο μπροκέτ ελάφι της Κεντρικής Αμερικής (Mazama temama). Χρονολογούμενα στα 4,9–4,5 εκατομμύρια έτη, τα ελάφια του GFS συγκαταλέγονται μεταξύ των αρχαιότερων καταγραφών της οικογένειας στη Βόρεια Αμερική και, σε συνδυασμό με αντίστοιχες εμφανίσεις ίδιας ηλικίας από τη Φλόριντα και την Ουάσινγκτον, υποδεικνύουν ότι τα ελάφια διασπάρθηκαν ταχέως σε ολόκληρη την ήπειρο στο ύστερο Μειόκαινο ή την πρώιμη Πλειόκαινο. Η γενική ομοιότητα των δειγμάτων Eocoileus με τα σύγχρονα ελάφια (Odocoileus spp.) υποδηλώνει ότι κατείχαν παρόμοιους οικολογικούς θώκους, όντας ευέλικτα φυλλοφάγα ικανά να εκμεταλλευτούν ένα ευρύ φάσμα οικοτόπων. Οι καταγραφές των ελαφιών του GFS υποδηλώνουν ότι αυτά κατείχαν παρόμοιο ρόλο στα δάση της περιοχής των Απαλαχίων για σχεδόν 5 εκατομμύρια χρόνια, επιβιώνοντας μέσα από δραματικές αλλαγές στο κλίμα και τη βιόσφαιρα με την πάροδο του χρόνου.
Λέξεις-Κλειδιά: Cervidae, Eocoileus, μηρυκαστικό
Translator: Evangelos Vlachos
Polski
Wczesnoplioceńskie jelenie z Gray Fossil Site, Appalachian Highlands, Tennessee, USA
Wczesnoplioceńskie Gray Fossil Site (GFS) w północno-wschodnim Tennessee jest dobrze znane z różnorodnej i bogatej fauny i flory. Nieparzystokopytne, w tym tapiry i nosorożce, są zdecydowanie najliczniejszymi dużymi ssakami na tym stanowisku. Jedynymi parzystokopytnymi odnotowanymi dotychczas na stanowisku GFS są nieliczne szczątki kilku gatunków pekari i kilka okazów wielbłądowatych. Niniejszy artykuł opisuje pierwsze szczątki jeleniowatych z tego stanowiska, które obejmują częściową szczękę młodego osobnika, izolowany ząb trzonowy oraz elementy pozaczaszkowe, w tym kość ramienną, piszczelową, skokową, piętową i paliczki. Porównano szeroką gamę współczesnych i kopalnych jeleniowatych, wykorzystując zarówno porównania jakościowe, jak i analizy ilościowe oparte na pomiarach z górnego uzębienia i elementów pozaczaszkowych. Okazy jeleniowatych z modelu GFS wykazują zadziwiające podobieństwo zarówno pod względem morfologii, jak i wielkości do współczesnych zapisów monotypowego rodzaju Eocoileus (E. gentryorum) z wczesnego pliocenu Florydy, co potwierdza przynależność taksonomiczną tego gatunku. Eocoileus z wczesnego pliocenu w Tennessee i na Florydzie są generalnie mniejsze niż współczesne i kopalne jeleniowate z Ameryki Północnej i Środkowej badane w niniejszym badaniu, z wyjątkiem mulaka białogłogonowego (Odocoileus virginianus clavium), mazamy jukatańskiej z Jukatanu (O. pandora) i mazamy środkowoamerykańskiej z Ameryki Środkowej (Mazama temama). Datowane na 4,9-4,5 mln lat temu, jelenie z GFS należą do najwcześniejszych zapisów rodziny w Ameryce Północnej. W połączeniu z podobnymi wiekowo okazami z Florydy i Waszyngtonu wskazują one na szybkie rozprzestrzenienie się jeleni na kontynencie w późnym miocenie lub wczesnym pliocenie. Ogólne podobieństwo okazów Eocoileus do współczesnych jeleni (Odocoileus spp.) sugeruje, że zajmowały one podobne nisze, będąc wszechstronnymi pędożercami, dobrze przystosowanymi do zajmowania szerokiego zakresu siedlisk. Zapisy jeleni z GFS sugerują, że pełniły one podobną rolę w lasach regionu Appalachów przez prawie 5 milionów lat, przetrwały gwałtowne zmiany klimatu i bioty na przestrzeni czasu.
Słowa kluczowe: Cervidae; Eocoileus; przeżuwacze
Translator: Krzysztof Stefaniak
Russian
Раннеплиоценовый олень из Gray Fossil Site, Аппалачское нагорье, Теннесси, США
Раннеплиоценовое местоположение Gray Fossil Site (GFS) на северо-востоке Теннесси хорошо известно своей разнообразной и богатой фауной и флорой. Непарнокопытные, включая тапиров и носорогов, являются крупными млекопитающими, представленными наибольшим количеством останков этого местоположения. Единственными парнокопытными, которые до сих пор отмечались в материалах GFS, являются редкие остатки нескольких видов пекари и верблюдов. В этой статье описаны первые остатки оленей из этого местоположения, которые включают неполную верхнюю челюсть молодой особи, изолированный моляр и посткраниальные элементы, включая плечевую и большеберцовую кости, астрагал, пяточную кость и фаланги пальцев. Сравнения проводились с широким спектром современных и ископаемых оленевых, используя как качественные сравнения, так и количественный анализ, основанный на измерениях верхних зубов и посткраниального скелета. Образцы оленевых из GFS чрезвычайно схожи как по морфологии, так и по размеру на соответствующие элементы скелета представителей современного монотипичного рода Eocoileus (E. gentryorum) из раннего плиоцена Флориды, что подтверждает их отнесение к этому виду. Eocoileus из раннего плиоцена Теннесси и Флориды в целом меньше современных и ископаемых оленей Северной и Центральной Америки, исследованных здесь, за исключением Odocoileus virginianus clavium, O. pandora и Mazama temama. Датированные 4,9-4,5 млн. лет, олени из GFS являются одними из древнейших находок этого семейства в Северной Америке, и в сочетании с аналогичным возрастом находок из Флориды и Вашингтона это свидетельствует о том, что олени быстро распространились по всему континенту в позднем миоцене или раннем плиоцене. Общее сходство экземпляров Eocoileus с современными оленями (Odocoileus spp.) свидетельствует о том, что они занимали сходные ниши, являясь универсальными браузерами, хорошо приспособленными к жизни в пределах широкого спектра сред обитания. Находки оленей из GFS свидетельствуют о том, что они выполняли сходную роль в лесах Аппалачского региона почти 5 миллионов лет, выживая несмотря на резкие изменения климата и биоты во времени.
Ключевые слова: Cervidae; Eocoileus; жвачное животное
Translator: Leonid Voyta
Ukrainian
Ранньопліоценовий олень із Gray Fossil Site, Аппалачське нагір’я, Теннессі, США
Ранньопліоценове місцезнаходження Gray Fossil Site (GFS) на північному сході Теннессі добре відоме своєю різноманітною та багатою фауною та флорою. Непарнокопитні, включаючи тапірів та носорогів, є великими ссавцями, представленими найбільшою кількістю решток із цього місцезнаходження. Єдиними парнокопитними, які досі відзначалися у матеріалах із GFS, є рідкісні рештки кількох видів пекарі і верблюдів. У цій статті описано перші оленів оленів із цього місцезнаходження, які включають неповну верхню щелепу молодої особини, ізольований моляр і посткраніальні елементи, включаючи плечову і великогомілкову кістки, астрагал, п’яткову кістку та фаланги пальців. Порівняння проводилися з широким спектром сучасних та викопних оленевих, використовуючи як якісні порівняння, так і кількісний аналіз, заснований на вимірюваннях верхніх зубів та елементів посткраніального скелета. Зразки оленевих із GFS надзвичайно схожі як за морфологією, так і за розміром на відповідні елементи скелета представників сучасного монотипового роду Eocoileus (E. gentryorum) із раннього пліоцену Флориди, що підтверджує їхнє віднесення до цього виду. Eocoileus із раннього пліоцену Теннессі та Флориди загалом менші за сучасних та викопних оленів Північної та Центральної Америки, досліджених тут, за винятком Odocoileus virginianus clavium, O. pandora та Mazama temama. Датовані 4,9-4,5 млн. років, олені з GFS є одними з найдавніших знахідок цієї родини у Північній Америці, і в поєднанні з аналогічним віком знахідок із Флориди та Вашингтона це свідчить про те, що олені швидко поширилися по всьому континенту у пізньому міоцені або ранньому пліоцені. Загальна подібність екземплярів Eocoileus із сучасними оленями (Odocoileus spp.) свідчить про те, що вони займали подібні ніші, будучи універсальними браузерами, добре пристосованими до життя у межах широкого спектрусередовищ існування. Знахідки оленів на GFS свідчать про те, що вони виконували подібну роль у лісах Аппалачського регіону протягом майже 5 мільйонів років, виживаючи не дивлячись на різкі зміни клімату та біоти з часом.
Ключові слова: Cervidae; Eocoileus; жуйна тварина.
Translator: Oleksandr Kovalchuk
